Головна

Гарантії працівникам при виконанні державних або громадських обовязків

На підставі ч. 1 ст. 170 ТК РФ роботодавець зобовязаний звільняти працівника від роботи із збереженням за ним місця роботи (посади) на час виконання ним державних або про суспільних обовязків у випадках, якщо відповідно до федерального закону ці обовязки повинні виконуватися в робочий час.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 ТК РФ державний орган чи громадське обєднання, які залучили працівника до виконання державних або громадських обовязків, виплачують працівнику за час виконання цих обовязків компенсацію в розмірі, визначеному законодавством або рішенням відповідного громадського обєднання. Зауважимо, що державний або громадський орган, що привертає працівника до виконання обовязків у робочий час виплачують компенсацію йому, а не гарантійні виплати в розмірі середнього заробітку.

Чинне законодавство дозволяє виділити наступні види гарантії, що надаються працівникам під час виконання державних або громадських обовязків.

По-перше, працівникам гарантується звільнення з роботи, тобто виконання державних або громадських обовязків у робочий час. Випадки визволення від роботи працівника для виконання державних обовязків перераховані у федеральних законах. До їх числа відносяться виконання працівником обовязків присяжного засідателя, потерпілого, свідок. Роботодавець зобовязаний звільнити працівника від роботи при його перебуванні в суді в якості позивача, відповідача, заявника, заінтересованої особи. Федеральні закони встановлюють і окремі випадки звільнення працівників від роботи для виконання громадських обовязків. Зокрема, для виконання обовязків члена КТС, примирної комісії. Інші випадки звільнення робітників для виконання громадських обовязків у робочий час можуть бути передбачені в угодах, колективних договорах. Звільнення працівника від роботи для виконання державних або громадських обовязків на підставі федерального законодавства, що діють в організації угод, колективного договору є обовязком роботодавця, її виконання не залежить від розсуду представників роботодавця. У звязку з чим працівник може приступити до виконання державних або громадських обовязків у вказаних випадках і без згоди представників роботодавця. Хоча працівник повинен повідомити представників роботодавця про поважність причини його відсутності на роботі з недопущення метою застосування до нього незаконних дисциплінарних стягнень.

По-друге, працівникові гарантується збереження місця роботи (посади), а також попередніх умов праці на період виконання державних або громадських обовязків у випадках, передбачених законодавством, а також діючими в організації угодами, колективним договором. У звязку з чим після закінчення виконання працівником державних або громадських обовязків гарантується повернення йому на колишнє місце

роботи (посада) із тими ж умовами праці, які існували до того, як працівник приступив до виконання зазначених обовязків.

Роботодавець має право на час виконання працівником державних або громадських обовязків взяти на його місце іншого працівника за строковим трудовим договором. Проте після закінчення виконання зазначених обовязків працівник повертається на попередню роботу (посаду) з тими ж умовами праці. У звязку з чим знову прийнятий на його місце працівник повинен бути звільнений після закінчення строку трудового договору або переведений на іншу роботу (посаду).

По-третє, працівникам, що виконують державні або громадські обовязки, у визначених законодавством та іншими нормативно-правовими актами випадках зберігається середня заробітна плата. Зокрема, роботодавець зобовязаний зберегти за працівником середню заробітну плату за участю в цивільній справі як свідок, якщо роботодавець виступає у цій справі в якості позивача або відповідача. Як відомо, працівник звільняється від судових витрат. Тому судові витрати у разі суперечки між працівником та роботодавцем несе роботодавець, якщо спір виник з відносин, що входять в предмет трудового права.

Роботодавець зобовязаний зберегти середній заробіток за робітником, що виступає в трудовому
суперечці в якості позивача, якщо працедавець є в цій суперечці відповідачем і він дозволений у
користь позивача.

У даному випадку в роботодавця виникає обовязок з відшкодування працівникові судових витрат, зокрема середньої заробітку, який втрачено працівником у звязку з веденням справи в суді.

Роботодавець зобовязаний зберегти за працівником, залученими в трудовому спорі в якості відповідача, середній заробіток, якщо робо-тодатель в цій суперечці виступає в якості позивача і суд відмовив у задоволенні заявлених ним вимог. У подібній ситуації в роботодавця також виникає обовязок з відшкодування працівнику понесених у звязку з веденням справи збитків, у тому числі і втраченого ним заробітку. Отже, працівникові в цьому випадку гарантується збереження середньої заробітної плати.

Роботодавець зобовязаний зберегти середню заробітну плату за працівниками, які в робочий час виконували обовязки члена КТС, примирної комісії, оскільки зазначені органи формуються за участю роботодавця, який забезпечує їхню діяльність. Одним з напрямків забезпечення діяльності КТС, примирної комісії є гарантії збереження середньої заробітку працівникам, що входять у вказані комісії, за час виконання ними обовязків членів цих комісій.

В угодах, колективному договорі можуть бути передбачені інші випадки зберігання середнього заробітку за працівниками, які виконують суспільні обовязки, наприклад на період їх участі в роботі виборних профспілкових органів. У цьому випадку роботодавець також гарантує вказаним працівникам збереження за ними середньої заробітку на період виконання громадських обовязків.