Поняття міжнародного кримінального права

Міжнародне кримінальне право (МУП) - галузь міжнародного права, принципи і норми якої регулюють співробітництво держав і міжнародних організацій у боротьбі зі злочинністю, включаючи її попередження.

Будучи галуззю міжнародного права, МУП володіє усіма характерними рисами цього права. Але є у нього й істотна особливість - воно встановило пряму кримінальну відповідальність фізичних осіб за порушення найбільш важливих норм міжнародного права. Інакше кажучи, воно вводить в механізм функціонування міжнародного права карну відповідальність. Тому глава про МУП та поставлена услід за главою про право міжнародної відповідальності.

Без встановлення кримінальної відповідальності фізичних осіб безпосередньо на основі міжнародного права неможливо забезпечити міжнародний правопорядок. Під час Нюрнберзького процесу підкреслювалось, що злочинів проти міжнародного права здійснюються фізичними особами. Таким чином, мова йде про важливий крок у розвитку механізму функціонування міжнародного права та про його значною зрілості.

У науковій літературі трапляються концепції МУП, відповідно до яких воно включає не тільки міжнародні правила, але й відповідні норми внутрішнього карного права. Поширеність таких концепцій пояснюється тісній зв'язком міжнародного та внутрішнього карного права. Подібний конгломерат норм різної правової природи неможливий. Однак у навчальному процесі спільне виклад того й іншого є цілком виправданим.

МУП - нова галузь міжнародного права. Разом з тим задовго до появи міжнародного права держави співпрацювали в боротьбу з злочинністю.

Для рабовласницьких держав найбільшу небезпеку представляли повстання рабів. Тому вони укладали договори про взаємне сприяння у придушенні цих повстань. У договорі єгипетського фараона Рамзеса II з царем хетів Хаттушілем III (1926 р. до н.е.) говорилося: "Если Рамсес розгнівається на своїх рабів, коли вони зроблять повстання, і піде втихомирювати їх, то заодно з ним повинен діяти і цар хетів ".

З часів римського права пірати розглядалися як вороги всього людського роду (hostis humanis generis). Віденський конгрес 1815 поклав початок визнання злочинності работоргівлі.

У літературі концепція МУП з'явилася на рубежі XIX - XX вв. Обгрунтовувалося існування галузі не практикою стільки, скільки її логічною необхідністю.

Одним з перших сформулював концепцію професор Санкт-Петербурзького університету Ф.Ф. Мартенс. Він писав, що МУП "містить в собі сукупність юридичних норм, що визначають умови міжнародної судової допомоги один одному держав при здійсненні ними своєї каральної влади у галузі міжнародного спілкування". Як бачимо, поняття МУП було вельми обмеженим.

Початок формування МУП було покладено прийняттям після Другий світової війни статутів міжнародних трибуналів військових (Нюрнберзького та Токійського). Статути передбачили пряму відповідальність фізичних осіб за міжнародним правом за найбільш тяжкі злочини, на їхній основі були засновані міжнародні кримінальні суди, які реалізували цю відповідальність.

У наступні роки були укладені десятки багатосторонніх конвенцій щодо боротьби зі злочинами, що зачіпають інтереси міжнародного співтовариства у цілому. У 1993 і 1994 років. Рада Безпеки ООН заснував міжнародні кримінальні трибунали для колишній Югославії і Руанди. У 1998 р. було прийнято Римський статут Міжнародного кримінального суду.

У становленні МУП важливу роль зіграли СРСР і вітчизняна наука. Сама ідея створення міжнародного трибуналу була висунута СРСР в 1942 р. Американський професор Дж. Гінзбург пише, що саме СРСР вніс найбільш суттєві новели до Статуту Нюрнберзького трибуналу, зокрема відповідальність індивідів за ведення агресивної війни. Інший американський професор, Квіглі Дж., торкаючись МУП, відзначає, що "по багатьох важливі області внутрішнього та міжнародного права радянських юридичне мислення вплинуло на Захід". Вклад вітчизняних учених у розвиток міжнародної кримінального права, безумовно, дуже відчутний.

У наш час перед МУП постало нове завдання великого значення - боротьба проти міжнародного тероризму та організованої транснаціональної злочинності загалом. Міжнародний тероризм, як засвідчує досвід, становить загрозу національній безпеці навіть такої держави, як США. Боротьба зі злочинністю стала глобальною проблемою, вона властива кожній державі, що хоча і в різному ступені, і чинить зростаючий вплив на функціонування глобальної системи.

Особливо гостро проблема стоїть в Росії та інших країнах СНД. Організована злочинність контролює не менше 40 - 60% приватних підприємств, 6% державних підприємств і до 85% банків. Наявні в її розпорядженні можливості використовуються для корумпування державного механізму аж до найвищих ешелонів влади. Про рівень корумпованості держапарату і про шкоду, яка заподіюється нею економіці, говорить вже той факт, що близько 50% отримуваного прибутку підприємці витрачають на хабарі чиновникам. За рівнем корумпованості Росія займає одне з перших місць у світі. Все це лягає важким тягарем на плечі російського народу. Витік капіталів з Росії перевищив 350 млрд. дол, зараз щомісяця вона складає більше 1 млрд. дол

Концепція національної безпеки РФ вказує на злочинність як на одну з основних загроз національної безпеки. Загроза криміналізації громадських відносин набуває особливої гостроти. Основну небезпеку представляють організована злочинність, корупція та тероризм. Як один із засобів боротьби з злочинністю вказується "розширення взаємовигідної міжнародної співпраці у правоохоронній сфері".

Організована злочинність зуміла використовувати в своїх інтересах не тільки економічну, але також і політико-правову систему сучасного суспільства. Вона постійно вдосконалює свої форми та методи, ставить собі на службу новітні досягнення науки і техніки, а також висококваліфіковані кадри. Характерною рисою організованій злочинності є широке використання міжнародних зв'язків.

У доповіді Генерального секретаря ООН К. Аннана про реформу ООН говориться: "Доступ нелегальних груп до високих інформаційних технологій та оружию, а також до різних інститутів, за допомогою яких функціонує глобальна ринкова економіка, значно збільшили потенціал могутності і впливу цих груп, створюючи загрозу праву і порядку, а також законним економічним і політичним інститутам ".

Боротьба з організованою злочинністю вимагає все більш активного співробітництва держав. Цій проблемі зростаючу увагу приділяє ООН. У 1994 р. вперше в історії в Неаполі була скликана конференція на вищому рівні, яка прийняла Глобальний план дій проти організованої транснаціональної злочинності.

Значна роль МУП в рамках співробітництва в боротьбі з організованою злочинністю ставить перед галуззю винятково складні завдання. Цим зумовлюється інтенсивність розвитку і зростання значення цього права.