Головна

Міжнародне економічне право у взаєминах країн СНД

Поділ єдиної господарської системи СРСР кордонами незалежних республік породило гостру потребу у відновленні зв'язків на новій, міжнародно-правовій основі. Починаючи з 1992 р. полягає безліч дво - і багатосторонніх угод у галузі транспорту, зв'язку, митниці, енергетики, промислової власності, поставки товарів і т.д. У 1991 р. більшість країн СНД прийняли Меморандум про солідарну відповідальність за боргами СРСР, визначена частка кожної республіки в загальному боргу. У 1992 р. Росія уклала угоди з низкою республік, предусмотревшіх передачу їй всіх боргів і відповідно активів СРСР за кордоном - так званий нульовий варіант.

У 1993 р. приймається Статут СНД, хто вказав в якості однієї з основних цілей економічне співробітництво в інтересах всебічного та збалансованого економічного і соціального розвитку держав-членів в рамках загального економічного простору, в інтересах поглиблення інтеграції. Особливо відзначимо закріплення положення про те, що ці процеси повинні протікати на базі ринкових відносин. Іншими словами, фіксується певна соціально-економічна система.

У тому ж році приймається Договір про створення Економічного союзу (далі - Договір про Союз). У Договорі підкреслюється, що Союз керується загальновизнаними нормами міжнародного права, а отже, і міжнародного економічного права. Він передбачає вільне переміщення товарів, послуг, капіталів та робочої сили; узгоджену грошово-кредитну, бюджетну, податкову, цінову, зовнішньоекономічну, митну і валютну політику; гармонізацію господарського законодавства.

Особливе значення має координація дій у здійсненні економічних реформ. Передбачено поетапне поглиблення інтеграції, для чого будуть формуватися міждержавна асоціація вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, валютний союз. Визначено основи торгово-економічних відносин, підприємництва та інвестицій, грошово-кредитних, фінансових та валютних відносин. Окрема глава присвячена правовому регулюванню економічних відносин. У ній передбачено пріоритет норм Договору про Союз перед національним законодавством. Особливо відзначимо постанову про попередню експертизу проектів нормативних актів членів з метою забезпечення їх відповідності нормам міжнародного права.

Сказане дає уявлення про специфіку міжнародного економічного права у взаєминах країн СНД. Воно діє в умовах розвитку інтеграції.

Вищими органами Економічного союзу є вищі органи СНД, ради глав держав і глав урядів. У 1994 р. як постійно діючого органу Союзу створено Міждержавний економічний комітет, який є координуючим та виконавчим органом. Йому надано право приймати три види рішень:

1) рішення розпорядчого характеру, юридично обов'язкові;

2) рішення, обов'язковість яких повинна підтверджуватися рішеннями урядів;

3) рекомендації.

Розподіл голосів у Комітеті пропорційно економічному потенціалу членів. Найбільше число голосів належить Росії - 50, Україні - 14 і т.д.

У рамках Союзу існує Економічний суд СНД, заснований в 1992 р.. До його відання віднесено дозвіл тільки міждержавних економічних спорів, а саме:

а) що виникають при виконанні зобов'язань, передбачених не тільки угодами, а й рішеннями органів СНД;

б) про відповідність актів держав угодами та іншим актам СНД.

Суперечки можуть розглядатися лише за згодою зацікавлених держав або за заявою органів СНД. Прийняте рішення обов'язкове до виконання. Можливість суброгації, тобто передачі претензій приватними організаціями державам, які не передбачена.

Економічний суд утворюється з однакової кількості суддів від кожної держави. Вищим колегіальним органом є пленум Суду, що складається з голови Суду, його заступників і всіх суддів. У нього також входять голови вищих господарських, арбітражних судів та інших вищих державних органів, які дозволяють в державах економічні суперечки. Пленум розглядає скарги на рішення Економічного суду і виносить остаточні рішення. Він також приймає рекомендації щодо забезпечення однакової практики застосування угод та інших актів Співдружності при розв'язанні економічних суперечок.

У рамках СНД функціонують і інші міжнародні економічні та фінансові органи - Міждержавний банк, Міждержавне Євроазіатської об'єднання вугілля та металу та ін Безліч угод присвячено окремих областях економічного співробітництва, наприклад Договір про проведення узгодженої антимонопольної політики 1993 Угода про співробітництво в галузі інвестиційної діяльності 1993 р., Угода про сприяння в створенні і розвитку виробничих, комерційних, кредитно-фінансових, страхових і змішаних транснаціональних об'єднань 1994

Остання встановило, що транснаціональні об'єднання можуть створюватися у будь-яких галузях діяльності. Їх засновниками можуть виступати як державні органи, так і господарюючі суб'єкти різних форм власності. Статус об'єднання визначається країною реєстрації, а філії підпорядковані юрисдикції країни місцезнаходження.

Договірне регулювання економічних зв'язків організацій і фірм детально визначено Угодою про загальні умови поставок товарів між організаціями держав - учасників СНД 1992. Встановлено порядок укладення, зміни та розірвання контрактів, а також їх необхідні положення.

Бурхлива нормотворча діяльність не означає, однак, що з правовим регулюванням економічних відносин СНД все гаразд. Багато норм відображають скоріше належне, а не суще, тому що відсутній необхідний досвід і відповідні кадри.

Більшість актів СНД приймається далеко не всіма державами-членами. Звідси тенденція до інтеграції з участю обмеженого числа держав.

Показовим у цьому плані Договір між Білоруссю, Казахстаном, Киргизією і Росією про поглиблення інтеграції в економічній і гуманітарній областях 1996 Договір торкається також політичні та військові питання, передбачає вдосконалення механізму координації дій при плануванні та реалізації зовнішньої політики, створенні та зміцненні загальної системи забезпечення безпеки та охорони державних кордонів. Як одна з цілей вказується і захист прав і свобод особистості, забезпечення сталого демократичного розвитку держав, охорона навколишнього середовища.

Додаткові проблеми у відносинах країн СНД породили події 2004 - 2005 рр.. в Грузії, на Україні та в Киргизії.

Засновано система органів управління інтеграцією: Міждержавна рада, Інтеграційний комітет, міжпарламентського комітету. Особливість полягає в компетенції вищого органу - Міждержавної ради. Він має право приймати рішення, що мають юридично обов'язковий характер для органів і організацій учасників, а також рішення, що підлягають трансформації в національне законодавство. Більше того, створена додаткова гарантія їх реалізації: сторони зобов'язані забезпечити відповідальність посадових осіб державної влади за виконання рішень органів управління інтеграцією (ст. 24).

Такого роду обмежені за кількістю учасників інтеграційні об'єднання торят дорогу більш широким об'єднанням, і тому їх слід визнати закономірним, ресурсозберігаючими явищем.

На засіданні Ради глав держав - учасників СНД, присвяченому 10-річчю Організації, було обговорено аналітичний підсумкову доповідь. Було констатовано позитивні результати і зазначені недоліки. Поставлено завдання вдосконалення форм, методів і механізмів взаємодії. Особливо підкреслюється роль права та інших нормативних засобів, які потребують подальшого вдосконалення. На перший план висувається питання про забезпечення реалізації прийнятих рішень. Ставиться завдання продовжити зусилля з гармонізації законодавства.