Головна

Поняття міжнародної організації 2

Міжнародна організація - заснована міжнародним договором організація, покликана на постійній основі координувати дії держав-членів відповідно до наданих їй повноважень.

Аналогічні визначення зустрічаються в міжнародно-правових актах. Організації носять різні найменування: організація, фонд, банк, союз (Всесвітній поштовий союз), агентство, центр. Відомо, що ООН на інших мовах іменується "Об'єднані Нації". Все це не впливає на статус організацій.

Характерні риси організації:

- Створення шляхом укладення особливого договору, який є установчим актом (статут, статут);

- Система постійно діючих органів;

- Автономний статус і відповідні функції.

Усім цим визначається міжнародна правосуб'єктність організації, воля якої не обов'язково збігається з волею кожного з її членів.

Міжнародні організації є органом співробітництва держав, вони не носять наддержавного характеру. Міжнародний суд ООН не раз підкреслював, що в природі міжнародних організацій немає нічого такого, що дозволило б розглядати їх як щось подібне наддержаву. Організація має лише той компетенцією, якою її наділили держави.

Разом з тим сьогодні існують і наднаціональні, наддержавні організації. Таким організаціям державами передано здійснення деяких суверенних повноважень. З певних питань вони можуть приймати рішення, безпосередньо зобов'язують фізичні та юридичні особи. Більше того, такі рішення можуть прийматися більшістю голосів. Ці організації мають механізм примусового здійснення своїх рішень.

Наднаціональними повноваженнями має Європейський Союз. При цьому наднаціональні повноваження обмежені певними частинами. Поширення цих повноважень на всі сфери життя держав означало б перетворення наднаціональної організації у федеративну державу. Деякими рисами наднаціональної організації мають спеціалізовані організації, хоча, загалом, такими не є. Досить жорстко забезпечують дотримання своїх норм такі організації, як Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ) або Міжнародна організація цивільної авіації (ІСАО). Порушення правил, вироблених цими організаціями, практично означає неможливість ведення відповідної діяльності в міжнародному масштабі.

Установчий акт організації є міжнародним договором. У силу цього до нього застосовується право міжнародних договорів. Разом з тим статут - це договір особливого роду. Відповідно до Віденської конвенції про право договорів 1969 р. і 1986 р. їх положення застосовуються до договору, що є установчим актом організації, без шкоди для будь-яких відповідних правил цієї організації (ст. 5).

Під правилами організації розуміється не тільки сам статут, але і прийняті відповідно до них рішення і резолюції, а також усталена практика організації.

Специфіка статуту як договору відноситься перш за все до порядку участі та припинення участі.

Зовсім особливе положення в міжнародному праві займає Статут ООН, який розглядається як своєрідна конституція світової спільноти. Відповідно до Статуту в разі суперечності йому інших зобов'язань держав-членів переважну силу мають зобов'язання за Статутом ООН (ст. 103).

Зростання потреби в підвищенні рівня керованості міжнародною системою визначає розширення повноважень організацій, які в основному визначені статутами. Перегляд статутів - справа складна. Як вихід використовується реальний розвиток їхнього змісту. З цією метою вдаються до двох основних засобів: що маються на увазі повноважень і динамічному тлумачення статутів.

Припускаються повноваження (implied powers) - додаткові повноваження організації, що прямо її статутом не передбачені, але необхідні для досягнення поставлених ним цілей.

Міжнародні договори посилаються на такі повноваження. Вони знайшли підтвердження і в актах Міжнародного суду.

У Консультативну висновку за запитом ВООЗ про законність застосування державою ядерної зброї в збройному конфлікті (1996 р.) Суд, спираючись на попередню міжнародну судову практику, визначив: "Потреби міжнародного життя можуть зробити за необхідне, щоб організації в ім'я досягнення своїх цілей володіли додатковими повноваженнями, які прямо не передбачені в основних актах, що регулюють їх діяльність. Загальноприйнято, що міжнародні організації можуть здійснювати такі повноваження, відомі як "мовчазною" повноваження "(п. 25).

Динамічний тлумачення означає таке тлумачення статуту, що розвиває його зміст відповідно до потреб організації в ефективному здійсненні своїх функцій.

Шведський професор О. брінг пише: "Протягом останніх років ми спостерігаємо, як Статут Організації Об'єднаних Націй тлумачиться гнучко і динамічно з тим, щоб відповідати гостро відчувається потреба світового співтовариства".

Сьогодні ООН зовсім не та організація, якою вона була в перші роки свого існування. Зміни відбуваються без формальної зміни статуту в результаті практики, що визнається державами-членами. Складаються таким шляхом звичайні норми стали важливою частиною права кожної організації.

Конкретний приклад: Резолюцією 955 (1994 р.) Рада Безпеки ООН заснував Міжнародний кримінальний суд для Руанди, посилаючись на гол. VII Статуту "Дії щодо загрози миру, порушень миру та актів агресії". Але в цьому розділі немає і натяку на можливість започаткування подібного органу. Глава V передбачає можливість започаткування допоміжних органів, проте до них не можна віднести орган з такими повноваженнями, як у кримінального суду. Незважаючи на все це, підтримка державами рішення Ради Безпеки або мовчазне визнання його надають йому правомірний характер. У цьому бачиться дуже важливий шлях розвитку права міжнародних організацій.